Передмова
У РОЗУМАХ смертних Урантії — а саме так
називається ваш світ — існує велика плутанина відносно значень таких
понять, як Бог, божественність і божество. Ще більше людей спантеличують
взаємозв'язки між божественними істотами, що позначаються цими численними
найменуваннями. Через таку концептуальну скудність, пов’язану з мішаниною у
формуванні понять, мені було доручено скласти цю передмову для пояснення суті,
якої слід надавати значенням певних словесних символів, що використовуються
надалі в цих документах, які корпус просвітителів істини Орвонтона був
уповноважений перекласти на англійську мову Урантії.
В нашому прагненні розширити космічне усвідомлення і
підвищити духовну чутливість ми обмежені використанням недосконалої мови даного
світу, що надзвичайно ускладнює виклад розширених понять і передових істин.
Проте наш мандат зобов'язує нас зробити все можливе для передачі відповідних
смислів і значень, використовуючи для цього словесні символи англійської мови.
Нам було доручено вводити нові терміни тільки у випадку відсутності
англійського еквіваленту, здатного виразити такі нові поняття частково або
нехай навіть і з деяким викривленням їх значення.
Ми вважаємо розумним включити в цю передмову коротке
пояснення сенсу, що надається тим численним англійським словам, які позначають
Божество і певні суміжні ідеї стосовно речей, значень і цінностей всесвітньої
реальності, сподіваючись, що таке роз’яснення зможе допомогти усім смертним,
які будуть вивчати ці документи полегшити їх розуміння й уникнути плутанини.
Однак для того, щоб скласти цю Передмову із описом
значень й обмеженням термінології, буде корисним попередньо визначити
використання цих термінів у подальших представленнях. Отже, Передмова сама по
собі не є закінченим цілим; це лише точний провідник, покликаний допомогти тим,
хто буде читати наступні документи, що розповідають про Божество і всесвіт
всесвітів, складені комісією Орвонтона, надісланою з цією метою на Урантію.
Ваш світ — Урантія — являє собою одну з
багатьох схожих заселених планет, з яких складається локальний всесвіт Небадон. Цей всесвіт, разом з подібними
йому творіннями, утворює надвсесвіт Орвонтон, зі столиці якого, Уверси, прибула
наша комісія. Орвонтон є одним із
семи еволюційних надвсесвітів часу і простору, що обертаються довкола немаючого
початку і кінця творіння божественної досконалості — центрального всесвіту
Хавона. У серці цього вічного і
центрального всесвіту знаходиться нерухомий Острів Рай — географічний
центр нескінченності і місцеперебування вічного Бога.
Сім еволюціонуючих надвсесвітів у сукупності з
центральним і божественним всесвітом, називаються нами зазвичай великим всесвітом; наразі ці творіння
сформовані і заселені живими істотами. Всі вони — частина головного всесвіту, який також обіймає
незаселені, але мобілізовані всесвіти зовнішнього простору.
I. Божество і
Божественність
Всесвіт всесвітів демонструє феномени активності
божества на різноманітних рівнях космічних реальностей, інтелектуальних значень
і духовних цінностей, проте всі ці прояви турботи — особисті або виражені
іншим чином — є божественно координовані.
БОЖЕСТВО персоналізується як Бог; воно є
доособистісним і надособистісним в значеннях не повністю доступних людському
розумінню. Божество характеризується якістю єдності — актуальної або
потенційної — на всіх надматеріальних рівнях реальності; і ця об'єднуюча
властивість найкраще розуміється живими творіннями, як божественність.
Божество функціонує на особистісному, доособистісному
і надособистісному рівнях. Всеосяжне Божество функціонує на наступних семи
рівнях:
1. Статичний —
вміщаюче само себе та існуюче саме по собі Божество.
2. Потенційний —
володіюче власною волею і ціллю Божество.
3. Асоціативний —
самоперсоналізоване і божественно братерське Божество.
4. Творчий —
саморозподільне і божественно розкриваюче себе Божество.
5. Еволюційний —
саморозповсюджуюче і ототожнене з живими істотами Божество.
6. Верховний —
Божество, що розвивається шляхом власного досвіду і об'єднує Творця і творіння.
Божество, яке функціонує на першому рівні вираження — рівні, що
ототожнюється зі створіннями — в якості просторово-часових надконтролерів
великого всесвіту, іноді також позначається, як Верховність Божества.
7. Граничний —
Божество, що проектує само себе й виходить за межі часу і простору. Всемогутнє,
всевідаюче і всюдисуще Божество. Божество, яке функціонує на другому рівні
прояву об'єднуючої божественності в якості ефективних надконтролерів та
абсонітних вседержителів головного всесвіту. У порівнянні з функцією служіння
Божеств великому всесвіту, ця абсонітна функція в головному всесвіті
рівносильна всесвітньому надконтролю і суперпідтримці існування, іноді вона
також називається Граничністю Божества.
Кінцевий рівень реальності характеризується життям створінь і обмеженнями
часу-простору. Кінцеві реальності можуть не мати кінця, але у них завжди є
початок — вони створені. Рівень Верховності Божества можна осмислити, як
функцію по відношенню до кінцевого існування.
Абсонітний
рівень реальності характеризується речами та істотами,
що не мають початку і кінця, а також — трансцендентністю часу і простору.
Абсоніти не створені; вони виявлені — вони просто є. Рівень Граничності
Божества означає функцію по відношенню до абсонітних реальностей. Не має
значення, у якій частині головного всесвіту і коли б не відбувався вихід за
межі часу і простору, такий абсонітний феномен є актом Граничності Божества.
Абсолютний
рівень не має початку, кінця, часу і простору.
Наприклад: у Раю час і простір не існують; просторово-часовий статус Раю є
абсолютним. Цей третій рівень вираження об'єднуючого Божества безпосередньо
досяжний Райськими Божествами у Трійці, проте він не може бути цілком
об'єднаним у досвіді. Незалежно від того де, коли і як функціонує абсолютний рівень
Божества, його функціонування завжди супроводжується виявленням
Райсько-абсолютних цінностей і значень.
Божество може бути екзистенційним, як у Вічному Сині;
таким, що розвивається з досвідом, як у Верховній Істоті; асоціативним, як у
Бозі-Семикратному; неподільним, як у Райській Трійці.
Божество — джерело всього, що є божественним.
Божество характеристично і незмінно божественно, однак все те, що божественне,
не обов'язково є Божеством, залишаючись при цьому скоординованим з ним і
проявляючи тенденцію до певної стадії поєднання з Божеством — духовної,
інтелектуальної чи особистісної.
БОЖЕСТВЕННІСТЬ — характерна, об'єднуюча і
координуюча властивість Божества.
Божественність осягається створіннями, як істина,
краса і доброчесність; корелюється в особистості, як
любов, милосердя і служіння; розкривається на безособистісних рівнях, як
правосуддя, могутність і суверенітет.
Божественність може бути досконалою —
завершеною — як на рівнях Райської досконалості безпосереднього існування
творців; вона може бути недосконалою, як на досвідних рівнях створінь
просторово-часової еволюції; або вона може бути відносною, ані досконалою, ні
недосконалою, як на деяких рівнях екзистенційно-досвідних взаємовідносин
Хавони.
Намагаючись осягнути досконалість у всіх аспектах і
формах відносності, ми зустрічаємося з сімома її можливими типами:
1. Абсолютна досконалість у всіх аспектах.
2. Абсолютна досконалість у деяких аспектах і відносна
досконалість у всіх інших.
3. Абсолютні, відносні та недосконалі аспекти в різних
поєднаннях.
4. Абсолютна досконалість в деяких відношеннях,
недосконалість у всіх інших.
5. Відсутність абсолютної досконалості в будь-якій
сфері, відносна досконалість у всіх інших проявах.
6. Відсутність абсолютної досконалості у будь-яких
аспектах, відносна досконалість — у деяких, недосконалість — в інших.
7. Відсутність абсолютно досконалих атрибутів,
недосконалість в усьому.
II. Бог
Еволюціонуючі смертні відчувають непереборне бажання
символічно зображати свої обмежені уявлення про Бога. Усвідомлення людиною
морального обов’язку і її духовний ідеалізм представляють собою рівень
цінностей — реальність, що пізнається з досвідом — який складно
виразити за допомогою символів.
Космічна свідомість припускає визнання Першопричини,
однієї та єдиної реальності, яка не має причин. Бог — Отець Всього
Сущого — функціонує на трьох рівнях Божественної особистості, рівнях
субнескінченної цінності і відносного божественного вираження:
1.
Доособистісному — наприклад, у служінні таких
фрагментів Отця, як Настроювачі Мислення.
2. Особистісному — наприклад, як в еволюційному досвіді створених і породжених
істот.
3.
Надособистісному — наприклад, як у виявленому
існуванні певних абсонітних і пов'язаних з ними істот.
БОГ — це словесний знак, що означає всі
персоналізації Божества. Цей термін вимагає різного тлумачення на кожному
особистісному рівні функціонування Божества і до того ж вимагає подальшого
уточнення значення в межах кожного з цих рівнів, оскільки цей термін може бути
використаний для позначення різноманітних рівноправних та підпорядкованих
персоналізацій Божества; наприклад, Райських Синів-Творців — отців
локальних всесвітів.
Термін "Бог" — так, як ми його
використовуємо — може розумітися:
За визначенням — як Бог-Отець.
За контекстом — як тоді, коли він використовується під час обговорення одного з
рівнів божества або союзу божеств. Якщо існують сумніви відносно точної
інтерпретації слова Бог, буде доцільним співвідносити його з особистістю Отця
Всього Сущого.
Термін Бог завжди позначає особистість. Божество може або відноситись, або не відноситись до
божественних особистостей.
В цих документах слово БОГ використовується у
наступних значеннях:
1. Бог Отець — Творець, Доглядач, і Вседержитель. Отець Всього Сущого, Перша
Особа Божества.
2. Бог Син — Рівноправний Творець, Доглядач Духу, і Духовний Управитель.
Вічний Син, Друга Особа Божества.
3. Бог Дух — Спільний Вершитель, Всесвітній Об’єднувач, і Дарівник Розуму.
Нескінченний Дух, Третя Особа Божества.
4. Бог Верховний — Бог часу і простору, що актуалізується або розвивається.
Особистісне Божество, що асоціативно реалізує просторово-часове досвідне
досягнення ідентичності творіння-Творця. Верховна Істота— це еволюціонуючий і
пізнаючий на досвіді Бог еволюційних створінь часу і простору, який особисто
переживає досвід досягнення єдності Божества.
5. Бог
Семикратний — особистість Божества, реально діюча
повсюди в часі і просторі. Особистісні Райські Божества та їх творчі партнери
функціонують всередині і зовні меж центрального всесвіту й втілюються
енергетично й особистісно на першому рівні творіння — рівні об'єднуючого
одкровення Божества в часі і просторі, як Верховна Істота. Цей рівень —
великий всесвіт — є сферою просторово-часового низхідного руху Райських
особистостей у взаємо-зворотньому зв'язку з просторово-часовим висхідним рухом
еволюційних створінь.
6. Бог Граничний — виявлений Бог надчасу і позамежного простору. Другий досвідний
рівень об'єднуючого вираження Божества. Існування Бога Граничного означає
досягнення реалізації синтезованих абсонітно-надособистісних, існуючих поза
межами простору-часу і тих, що виникли в результаті досвіду, цінностей, які
узгоджені на заключних творчих рівнях реальності Божества.
7. Бог
Абсолютний — такий, що розвивається в міру
нагромадження досвіду, Бог позамежних надособистісних цінностей і значень
божественності, наразі безпосередньо існуючий як Божественний Абсолют. Це — третій рівень об'єднуючого
вираження Божества та його розповсюдження. На цьому надтворчому рівні Божество
зазнає виснаження персоналізаційного потенціалу, стикається з завершенням
божественності і вичерпує здатність самооткровення на подальших прогресивних
рівнях будь-яких інших можливих форм персоналізації. Божество тепер досягає,
зіштовхується й ототожнюється з Необмеженим
Абсолютом.
III.
Першоджерело і Центр
Тотальна, нескінченна реальність споконвічно перебуває
в семи фазах у якості семи рівноправних Абсолютів:
1. Перше Джерело і Центр.
2. Друге Джерело і Центр.
3. Третє Джерело і Центр.
4. Острів Рай.
5. Божественний Абсолют.
6. Всесвітній Абсолют.
7. Необмежений Абсолют.
Бог, як Перше Джерело і Центр є первісним відносно
тотальної реальності — його верховенство необмежене. Перше Джерело і Центр
безконечне й вічне, а відтак, обмежене або обумовлене тільки своєю власною
силою волі.
Бог — Отець Всього Сущого — є особистістю Першого
Джерела та Центру, і як такий, він утримує особисті зв'язки безконечного
контролю над усіма рівноправними скоординованими і підпорядкованими джерелами
та центрами. Такий контроль є особистим і безконечним в потенціалі, хоча актуально він може ніколи не здійснюватися
зважаючи на досконалість функціонування таких рівноправних скоординованих й
підпорядкованих джерел, центрів, а також особистостей.
Перше Джерело і Центр є, таким чином, головним у всіх
областях — обожнених чи необожнених, особистісних чи неособистісних,
актуальних чи потенційних, кінцевих чи нескінченних. Ніяка річ або істота,
ніяка відносність або закінченість не може існувати інакше, як перебуваючи в
прямому або непрямому зв'язку і залежності від верховенства Першого Джерела та
Центру.
Перше Джерело та
Центр пов'язане зі всесвітом наступним чином:
1. Сили гравітації матеріальних всесвітів збігаються в
гравітаційному центрі нижнього Раю. Саме тому географічне місцезнаходження його
особистості навічно й абсолютно зафіксовано відносно центра сили-енергії
нижнього, або матеріального рівня Раю. Але абсолютна особистість Божества існує
на верхньому, або духовному рівні Раю.
2. Сили розуму збігаються в Нескінченному Духові;
диференційований і різноманітний космічний розум — у Семи Головних Духах;
фактуалізуючий розум Верховного, як просторово-часовий досвід — в
Маджестоні.
3. Духовні сили всесвіту збігаються у Вічному Сині.
4. Безмежна здатність до божественної дії перебуває в
Божественному Абсолюті.
5. Безмежна здатність до безконечної реакції існує в
Необмеженому Абсолюті.
6. Два Абсолюти — Обмежений і Необмежений —
узгоджуються і об'єднуються у Всесвітній Абсолют ним же.
7. Потенційна особистість еволюціонуючої смертної
істоти, або будь-якої моральної істоти, централізована в особистості Отця
Всього Сущого.
РЕАЛЬНІСТЬ, як вона розуміється кінцевими істотами, є
частковою, відносною і туманною. Максимальна Божественна реальність, повністю
доступна розумінню еволюціонуючих кінцевих створінь, осягається у Верховній
Істоті. Тим не менше, існують первісні і вічні реальності, надкінцеві
реальності, які є попередниками по відношенню до Верховного Божества
еволюціонуючих створінь простору-часу. Намагаючись змалювати виникнення і
природу всесвітньої реальності ми змушені використовувати метод просторово-часового
пояснення, щоб досягнути рівня кінцевого розуму. Тому багато одночасних подій
вічності повинні бути представлені, як послідовні події.
Створіння простору-часу могли б розглядати виникнення
і диференціацію Реальності так: вічне і нескінченне Я Є досягло звільнення
Божества від кайданів необмеженої нескінченності через виявлення природженої і
вічної вільної волі, і таке його відокремлення від необмеженої нескінченності
породило першу абсолютну божественну
напругу. Ця напруга нескінченної відмінності врегульовується Всесвітнім
Абсолютом, який діє так, щоб об'єднати і узгодити динамічну нескінченність
Тотального Божества із статичною нескінченністю Необмеженого Абсолюту.
В цій первісній операції теоретичне Я Є досягло
реалізації особистості, ставши Вічним Отцем Первісного Сина і одночасно Вічним
Джерелом Острова Рай. В співіснуванні розмежування Сина від Отця й у
присутності Раю з'явились особистість Нескінченного Духа і центральний всесвіт
Хавона. З появою співіснуючих особистісних Божеств, Вічного Сина і
Нескінченного Духа, Отець, як особистість, уникнув в іншому випадку неминучого
розчинення в потенціалі Тотального Божества. З того часу лише в Трійчастому
союзі з рівними йому двома іншими Божествами Отець охоплює увесь Божественний
потенціал, тоді як все більше й більше досвідне Божество актуалізується на
божественних рівнях Верховенства, Граничності і Абсолютності.
Концепція Я Є — це філософська поступка, яку ми робимо для зв'язаного часом і
скованого простором, обмеженого людського розуму, поступка неможливості живих
створінь усвідомити вічні існування – реальності та взаємозв’язки без початку і
без кінця. Для просторово-часової істоти всі речі повинні мати початок, за
винятком ОДНІЄЇ БЕЗПРИЧИННОЇ — первісної причини причин. Тому ми концептуалізуємо
цей філософський ціннісний рівень, як Я Є, в той же час навчаючи всі живі
істоти, що Вічний Син і Нескінченний Дух співвічні із Я Є; іншими словами,
ніколи не існувало такого часу, коли б Я Є не був Отцем Сина і, з ним, Духа.
Термін Нескінченний
використовується для позначення повноти — завершеності — означаючи
верховенство Першого Джерела та Центру. Теоретичне
Я Є — це навмисне й необхідне створеним істотам філософське розширення
поняття "нескінченість волі", але Нескінченний — це дійсний рівень цінностей, що відображає
вічний намір істинної нескінченності абсолюту і необмежену вільну волю Отця
Всього Сущого. Ця концепція іноді позначається як Отець-Нескінченний.
Велика частина того збентеження, яке відчувають істоти
усіх категорій — високих і низьких — у своїх намаганнях пізнати
Отця-Нескінченного є наслідком обмежень властивих їм розумових здібностей.
Абсолютне верховенство Отця Всього Сущого не наочне на суббесконечних рівнях;
таким чином ймовірно, що лише Вічний Син і Нескінченний Дух дійсно знають Отця,
як нескінченність; від усіх інших особистостей така концепція потребує віри.
IV. Всесвітня
Реальність
Реальність різним чином актуалізується на
різноманітних всесвітніх рівнях; реальність виникає в і у результаті
нескінченного вольового акту Отця Всього Сущого; на багатьох різних рівнях
всесвітньої актуалізації реальність здатна реалізовуватись у трьох основних
фазах:
1. Небожественна
реальність простягається від сфер домінування енергій не-особистісного до
сфер реальності, що містять неперсоналізовані цінності всесвітнього існування,
і навіть до присутності Необмеженого Абсолюту.
2. Божественна
реальність обіймає всі нескінченні Божественні потенціали, що простягаються
вгору через усі сфери існування особистості від найнижчих кінцевих до найвищих
нескінченних, таким чином охоплюючи все те, що здатне персоналізуватися, і
навіть більше того — божественна реальність розповсюджується до
присутності Божественного Абсолюту.
3.
Взаємопов'язана реальність. Можна вважати всесвітню реальність божественною
або небожественною, але для суббожественних істот існує велика область
взаємопов'язаної реальності, потенційної і актуальної, яку важко
ідентифікувати. Значна частина цієї координованої реальності належить до сфер
домінування Всесвітнього Абсолюту.
Ось основна концепція первісної реальності: Отець
започатковує і підтримує Реальність. Основні відмінні характеристики реальності — божественність і
небожественність — Божественний Абсолют і Необмежений Абсолют. Головним взаємозв'язком є напруга між ними. Ця
ініційована Отцем божественна напруга увічнюється як Всесвітній Абсолют, будучі
одночасно досконало врегульованою ним же.
З точки зору часу і простору, у подальшому реальність
може бути розділена наступним чином:
1. Актуальна і
Потенційна. Реальності, що існують у всій повноті вираження, на противагу
тим, які містять нерозкритий потенціал розвитку. Вічний Син є абсолютною
духовною реальністю; смертна людина є, в дуже значній мірі, нереалізованою
духовною потенційністю.
2. Абсолютна і
Субабсолютна. Абсолютні реальності є вічні існування. Субабсолютні
реальності спроектовані на двох рівнях: Абсоніти — реальності, відносні як
до часу, так і до вічності; Кінцеві — реальності, спроектовані у просторі
і актуалізовані у часі.
3. Екзистенційна
і Емпірична. Райське
Божество є екзистенційним — існуючим безпосередньо, однак виникаючі
Верховне і Граничне є емпіричними — досвідними Божествами.
4. Особистісна і
Неособистісна. Поширення
Божества, вираження особистості та еволюція всесвіту назавжди обумовлені добровільним
вчинком Отця, який назавжди відокремив інтелектуально-духовно-особистісні
значення і цінності актуальності та потенційності, що зосереджені у Вічному
Сині, від речей, притаманних і зосереджених у вічному Острові Рай.
Термін РАЙ охоплює особистісні та неособистісні
центральні Абсолюти всіх фаз всесвітньої реальності. Рай, кваліфікований
належним чином, може означати будь-яку та всі форми реальності, Божества,
божественності, особистості та енергії — духовної, інтелектуальної або
матеріальної. Всі вони розділяють Рай, як місце виникнення, функціонування і
призначення в тому, що стосується цінностей, значень і фактичного існування.
Острів Рай — а Рай неможливо визначити іншим чином — є Абсолютом
матеріально-гравітаційного контролю Першого Джерела та Центру. Рай є нерухомим,
перебуваючи єдиною стаціонарною річчю у
всесвіті всесвітів. Острів Рай має всесвітнє місцеперебування, але він не має
позиції в просторі. Цей вічний Острів є актуальним джерелом фізичних
всесвітів — минулих, нинішніх і майбутніх. Ядро всесвіту — Острів
Світла — походить від Божества, але навряд чи він є Божеством; так само як
матеріальні творіння не є частиною Божества; вони – лише наслідок.
Рай — не творець; він — унікальний контролер
багатьох всесвітніх дій, набагато більшою мірою він контролює ці дії, ніж
реагує на них. У всіх матеріальних всесвітах Рай впливає на реакції і поведінку
всіх істот, що мають справу з силою, енергією і владою, але сам Рай є
унікальним, винятковим та ізольованим у всесвітах. Рай не представляє нічого, і
ніщо не представляє Рай. Він — ні сила, ні присутність; він просто — Рай.
V. Особистісні
Реальності
Особистість — це рівень обожненої реальності;
вона простягається від смертного і проміжного рівня вищої розумової активації
богопоклоніння і мудрості, через моронтійний і духовний рівень аж до досягнення
завершеності особистісного статусу. Таким є еволюційне сходження смертних і
споріднених з ними особистісних створінь, але існує також безліч інших чинів
всесвітніх особистостей.
Реальність схильна до всесвітнього розширення,
особистість — до нескінченного різноманіття; і та, й інша здатні до майже
безмежного Божественного узгодження та вічної стабілізації. Тоді як діапазон
видозмінення неособистісної реальності виразно обмежений, ми не знаємо нічого,
що могло б обмежувати прогресивну еволюцію особистісних реальностей.
На досягнутих досвідних рівнях всі атрибути й цінності
особистості здатні до взаємного узгодження, або й навіть до спільного творіння.
Навіть Бог і людина можуть співіснувати в об'єднаній особистості, що так
вишукано продемонстровано нинішнім статусом Христа Михаїла — Сина Людини і
Сина Бога.
Всі субнескінченні категорії й аспекти особистості є
асоціативно досяжними і потенційно співтворчими. Доособистісне, особистісне та
надособистісне — все пов'язане одне з одним взаємною можливістю
узгодженого досягнення, прогресивного успіху і співтворчого потенціалу. Але
ніколи неособистісне не може безпосередньо перетворитися в особистісне.
Особистість ніколи не з'являється спонтанно, вона є даром Райського Отця.
Особистість накладається на енергію і зв'язується тільки з живими енергетичними
системами; індивідуальність може бути пов'язана і з конфігураціями неживої
енергії.
Отець Всього Сущого є таємницею реальності
особистості, даром особистості і призначенням особистості. Вічний Син є
абсолютною особистістю, таємницею духовної енергії, моронтійних духів і
вдосконалених духів. Спільний Вершитель є духовно-розумова особистість, джерело
інтелекту, мислення і всесвітнього розуму. Але Острів Рай є неособистісним і
позадуховним, він є сутність фундаменту всесвіту, джерело й осереддя фізичної
матерії, абсолютний основний зразок всесвітньої матеріальної реальності.
Ці властивості всесвітньої реальності виражаються в
людському досвіді на Урантії на наступних рівнях:
1. Тіло.
Матеріальний чи фізичний організм людини. Живий електрохімічний механізм
тваринної природи і походження.
2. Розум.
Думаючий, сприймаючий і відчуваючий механізм людського організму. Весь свідомий
і несвідомий досвід. Інтелект, пов'язаний з емоційним життям, що прагне досягти
рівня духу через богопоклоніння і мудрість.
3. Дух.
Божественний дух, який поселяється у розумі людини, — Настроювач Мислення.
Цей безсмертний дух є доособистісним — він не є особистістю, проте
призначений стати частиною особистості збереженої смертної істоти.
4. Душа.
Душа людини — це надбання, отримане шляхом досвіду. Як тільки смертна
істота приймає рішення "виконувати волю Отця небесного", тоді
перебуваючий в ній дух стає батьком нової
реальності в людському досвіді. Смертний і матеріальний розум є матір'ю
цієї самої виникаючої реальності. Субстанція цієї нової реальності не є ні
матеріальною, ні духовною — вона моронтійна.
Це є виникаюча і безсмертна душа, якій призначено пережити фізичну смерть і
почати Райське сходження.
Особистість. Особистість смертної людини не є ні тілом, ні розумом, ні духом; як
не є вона і душею. Особистість — це єдина незмінна реальність у всьому
іншому постійно змінному досвіді створіння; й вона об'єднує всі інші пов'язані
фактори індивідуальності. Особистість — унікальний дар, яким Отець Всього
Сущого наділяє живі і пов'язані з ними енергії матерії, розуму і духу; дар,
який зберігається разом із збереженням моронтійної душі.
Моронтія — це термін, що позначає широкий проміжний рівень реальності, яка
знаходиться між матеріальним і духовним. Цей термін може позначати особистісні
і неособистісні реальності, живі чи неживі енергії. Основа моронтії духовна; її
тканина матеріальна.
VI. Енергія і
Модель
Будь-яку і всі речі, що реагують на особистісний
контур Отця, ми називаємо особистісними. Будь-яку і всі речі, що реагують на
духовний контур Сина, ми називаємо духовними. Будь-що і все, що реагує на
інтелектуальний контур Спільного Вершителя ми називаємо розумом — розумом,
як атрибутом Нескінченного Духа, розумом у всіх його аспектах. Будь-що і все,
що реагує на матеріально-гравітаційний контур, зосереджений в нижньому Раю, ми
називаємо матерією — енергією-матерією у всіх її метаморфічних станах.
Термін ENERGY ми використовуємо, як всеосяжне
позначення енергії стосовно духовної, інтелектуальної та матеріальної сфер.
Таким же чином широко використовується термін Force. Термін Power зазвичай ми використовуємо в обмеженому
сенсі тоді, коли це стосується фізичної сили або енергії на електронному рівні
організації речовини; або ж будь-якої матерії у великому всесвіті, що реагує на
лінійну гравітацію. Також термін Power використовується нами для позначення
могутності — суверенітету, верховної влади. Ми не можемо дотримуватися
ваших загальноприйнятих визначень сили, енергії і могутності. Можливості мови
настільки обмежені, що ми вимушені надавати цим термінам множинних значень.
Фізична енергія — це термін, що позначає всі фази і форми феноменів руху, дії і
потенціалу.
При обговоренні фізично-енергетичних проявів зазвичай
ми використовуємо терміни космічна сила, виникаюча енергія та всесвітня
сила-могутність. Вони часто вживаються наступним чином:
1. Космічна сила
охоплює всі види енергії, що походять від Необмеженого Абсолюту, але які поки
ще не реагують на гравітацію Раю.
2. Виникаюча
енергія охоплює види енергії, що реагують на гравітацію Раю, але все ще не
реагують на локальну або лінійну гравітацію. Це — до-електронний рівень
енергії-матерії.
3. Всесвітня
сила-могутність включає всі форми енергії, які усе ще виявляють реакцію на
гравітацію Раю, але безпосередньо реагують саме на лінійну гравітацію. Це
рівень електронної енергії-матерії, а також усіх її подальших еволюцій.
Розум є феноменом, що окрім наявності різних енергетичних систем, також
означає присутність й активність живого
служіння; і це справедливо для всіх рівнів інтелекту. В особистості розум
завжди функціонує, лишаючись посередником між духом і матерією; таким чином
всесвіт освітлюється трьома видами світла: матеріальним світлом,
інтелектуальною проникливістю та сяйвом духу.
Світло — сяйво духу — є словесний символ, мовний шаблон, що означає
характерну рису персональної прояви духовних істот різних категорій. Таке
світоносне опромінення ні в якій мірі не пов'язане ні з проявами
інтелектуальної проникливості, ні з випроміненням фізичного світла.
МОДЕЛЬ може проеціюватися, як матеріальна, духовна,
інтелектуальна енергія, або ж як довільна комбінація цих енергій. Вона може
поширюватися на особистості, індивідуальності, сутності, чи неживу матерію. Але
модель є модель і завжди залишається моделлю; лише копії множаться.
Модель може визначати конфігурацію енергії, але вона
не контролює її. Гравітація — єдиний винятковий контролер енергії-матерії.
Ні простір, ні модель не реагують на гравітацію, не існує взаємозв'язку між
простором і моделлю; простір не є ні моделлю, ні потенційною моделлю. Модель —
це конфігурація реальності, яка вже віддала усе належне гравітації; реальність будь-якої моделі складається
з її енергій, її розуму, духу або матеріальних компонентів.
На противагу аспекту тотальності, модель розкриває індивідуальний
аспект енергії та особистості. Форми особистості або індивідуальності — це
моделі, що виникають з енергії (фізичної, духовної чи інтелектуальної), але
вони ні в якому разі не притаманні їй. Така властивість енергії або
особистості, в завдяки якій спричиняється поява моделі, може бути приписана
Богові — Божеству — дару Райської сили, співіснуванню особистості і
енергії.
Модель — це первинний шаблон, проект, з якого
робляться всі інші копії. Вічний Рай є абсолютом усіх моделей; Вічний
Син — зразкова модель особистості; Отець Всього Сущого являє собою
безпосереднє джерело, він є прабатьком їх обох. Але Рай не присвячує, не
наділяє, не обдаровує моделлю, як і Син не може дарувати особистість.
VII. Верховна
Істота
Божественний механізм головною всесвіту є двояким щодо
зв'язків вічності. Бог Отець, Бог Син і Бог Дух є вічні, екзистенційні істоти,
в той час як Бог Верховний, Бог Граничний і Бог Абсолютний є Божественними
особистостями, що актуалізуються в епохи після виникнення Хавони у
часово-просторових й таких, що виходять за межі часу-простору сферах
еволюційного розширення головною всесвіту. Ці Божественні особистості, що
актуалізуються, є майбутніми вічностями з того часу, коли і як у зростаючих
всесвітах вони енергетично й особистісно втілюються через техніку досвідної
актуалізації творчих асоціативних потенціалів вічних Райських Божеств.
Отже, присутність Божества є двоякою:
1.
Екзистенційна — істоти, що існують вічно, в минулому, сьогоденні і
майбутньому.
2. Досвідна —
істоти, що актуалізуються в епохи після виникнення Хавони, але існування яких є
нескінченним у всій майбутній вічності.
Отець, Син і Дух є екзистенційними —
безпосередньо існуючими у стані актуальності (не зважаючи на те, що всі
потенціали припустимо мають досвідну природу). Верховний і Граничний є цілком
емпіричними — зростаючими на основі досвіду. Божественний Абсолют є
емпіричним в актуалізації, але екзистенційним в потенційності. Суть Божества є
вічною, але тільки три первісних особи Божества є необмежено вічними. Всі інші
Божественні особистості мають походження, але їх доля — вічність.
Досягнувши екзистенційного самовираження Божества в
Сині і в Духові, Отець тепер досягає досвідного вираження, як Бог Верховний,
Бог Граничний і Бог Абсолютний на до цього часу неособистісних і нерозкритих
божественних рівнях; але ці досвідні Божества не мають в даний час повноти
існування; вони знаходяться в процесі актуалізації.
Бог Верховний у Хавоні
являє собою персоналізоване духовне відображення триєдиного Райського Божества.
Такі асоційовані Божественні стосунки в подальшому творчим чином розширюються
на все інше творіння у Бозі Семикратному і синтезуються в могутності досвіду
Всемогутнього Верховного у великому всесвіті. Оскільки Райське Божество
споконвічно існує у якості трьох осіб, воно зазнає досвідної еволюції у двох
фазах Верховності, в той час, як ці двоїсті фази енергетично й особистісно
об’єднуються в одному Бозі, Верховній Істоті.
Отець Всього Сущого досягає добровільного вивільнення
з кайданів нескінченності й оков вічності через техніку тринітизації, потроєної
Божественної персоналізації. Навіть зараз Верховна Істота продовжує свою
еволюцію у якості об’єднаної субнескінченної особистості семичасного проявлення
Божества у просторово-часових сегментах великого всесвіту.
Верховна Істота —
об’єднаний Бог досвідної еволюції — не виступає у ролі безпосереднього
творця, за виключенням того, що він є отцем Мажестона; він функціонує у якості
комплексного координатора усієї всесвітньої активності, що відбувається між
створінням і Творцем. Верховна Істота, яка наразі актуалізується в еволюційних
всесвітах — це Божество, що взаємопов’язує — корелює й синтезує
просторово-часову божественність — божественність, що виникає завдяки
досвідному взаємозв’язку триєдиного Райського Божества й Вищих творців часу і
простору. Після своєї остаточної актуалізації це еволюційне Божество буде
являти собою зразок одвічного злиття кінцевого й нескінченного — довічний
неподільний союз досвідної могутності й духовної особистості.
Уся просторово-часова кінцева реальність, відповідно
до безпосередньої настанови еволюціонуючої Верховної Істоти, бере участь у
безперервній висхідній мобілізації і вдосконалюючій уніфікації (енергетично-особистісний
синтез) усіх аспектів, граней і значень кінцевої реальності у взаємозв’язку з
різноманітними фазами існування Райської реальності, аж до остаточного
завершення і з метою у подальшому розпочати намагання сягнути абсонітних рівнів
досягнень над-створінь.
VIII. Бог Семикратний
Щоб відшкодувати кінцевість стану створіння й
компенсувати його концептуальні обмеження, Всесвітній Отець встановив
семичасний еволюційний план наближення створінь до Божества:
1. Райські Сини Творці.
2. Од Віку Древні.
3. Сім Головних Духів.
4. Верховна Істота.
5. Бог-Дух.
6. Бог-Син.
7. Бог-Отець.
Така семичасна персоналізація Божества у часі і
просторі для семи надвсесвітів надає смертним створінням шанс досягти
присутності Богу, який є дух. Це семичасне Божество, що для смертних іноді енергетично
й особистісно виражається у Верховній Істоті, являє собою функціональне
Божество моральних еволюційних створінь, що стали на шлях сходження до Раю.
Реалізація Бога — шлях нових відкриттів, що базується на досвіді ––
розпочинається з визнання божественності Сина Творця локального всесвіту,
пролягає через пізнання Од Віку Древніх надвсесвіту й прямує дорогою
усвідомлення особисті одного з Семи Головних Духів — аж до досягнення,
відкриття й визнання божественної особистості Отця Всього Сущого в Раю.
Великий всесвіт є тричасним Божественним володінням
Трійці Верховності, Бога Семикратного і Верховної Істоти. Бог Верховний є
потенціалом у Райській Трійці, від якої він отримує свою особистість і духовні
атрибути; але наразі він актуалізується у Синах-Творцях, Од Віку Древніх та
головних Духах, від яких він одержує свою владу-Всемогутність у надвсесвітах
часу і простору. Форми прояву такої влади безпосереднього Бога еволюціонуючих
створінь фактично еволюціонують у часі й просторі одночасно із ним самим.
Всемогутній Верховний, що розвивається на ціннісному рівні неперсональної активності,
а також духовна особа Бога Верховного, являють собою одну реальність — Верховну Істоту.
У Божественному об’єднанні Бога Семикратного
Сини-Творці забезпечують існування механізму, що дозволяє смертному
перетворитися на безсмертне й кінцевому досягти обіймів нескінченності. У свою
чергу Верховна Істота забезпечує техніку для здійснення енергетично-особистісної
мобілізації — методу божественного синтезу всіх тих численних взаємодій, що дають можливість кінцевому
досягнути абсонітного і, через інші ймовірні майбутні актуалізації, спробувати
досягнути Граничного. Сини-Творці разом зі своїми Божественними
Піклувальницями, беруть участь у цій верховній мобілізації, однак Од Віку
Древні й Сім Головних Духів ймовірно навічно закріплені у якості постійних адміністраторів
великого всесвіту.
Діяльність Бога Семикратного розпочинається з часів
формування семи надвсесвітів, й вона, ймовірно, буде розширюватися в зв'язку з
майбутньою еволюцією творінь зовнішнього простору. Формування цих майбутніх
всесвітів первинного, вторинного, третинного і четвертинного просторових рівнів
прогресивної еволюції у майбутньому безсумнівно ознаменує собою настання
трансцендентального та абсонітного наближення до Божества.
IX. Бог
Граничний
Так само, як Верховна Істота розвивається з первісного
божественного дару — потенціалу енергії та особистості, що знаходиться у
межах великого всесвіту, так само й Бог Граничний з'являється з потенціалів
божественності, що перебувають в позамежних просторово-часових областях
головного всесвіту. Актуалізація Граничного Божества означає абсонітне
об'єднання першої Трійці досвіду і знаменує об'єднуюче розширення Божества на
другому рівні творчої самореалізації. Цей процес є енерго-особистісним
еквівалентом всесвітньої досвідно-Божественної актуалізації абсонітних
реальностей Раю на виникаючих рівнях позамежних просторово-часових значень і
цінностей. Такий процес досвідного розкриття сплановано, щоб забезпечити
можливість граничного служіння й виконання свого граничного призначення для
усіх просторово-часових створінь, які досягли абсонітних рівнів через
завершення реалізації Верховної Істоти і завдяки служінню Бога Семикратного.
Призначення Бога
Граничного — в особистісному функціонуванні Божества на божественних
рівнях абсонітного й у всесвітніх сферах надчасу і позамежного простору.
Граничний є надверховним проявленням Божества. Верховний — це об'єднання
Трійці, збагненне кінцевими створіннями; Граничний — об'єднання Райської
Трійці, збагненне абсонітними створіннями.
Через механізм еволюціонуючого Божества Отець Всього
Сущого реально й актуально залучається до дивовижного й величного акту — процесів зосередження особистості
й енергетичної мобілізації, які відбуваються на відповідних ним всесвітніх значущих
рівнях й охоплюють цінності божественної реальності кінцевого, абсонітного і
навіть абсолютного.
Перші три й вічні у минулому Райські Божества —
Отець Всього Сущого, Вічний Син і Нескінченний Дух — у вічності
майбутнього будуть особистісно доповнені в результаті досвідної актуалізації
пов'язаних з ними еволюціонуючих Божеств — Бога Верховного, Бога
Граничного і, можливо, Бога Абсолютного.
Бог Верховний і Бог Граничний, що еволюціонують наразі
у всесвітах досвіду, не є екзистенційними — безпосередньо існуючими у
вічності минулого; вони вічні лише в майбутньому — вони є вічності,
обумовлені часом і простором, а також обумовлені трансцендентально —
обмежені своїми можливостями подолання нескінченності. Вони є Божества,
наділені даром верховного, граничного і, можливо, верховно-граничного, але вони
історично виникли у всесвітах. Вони ніколи не будуть мати свого кінця, але вони
мають початок — витоки своєї особистості. Вони дійсно являють собою
актуалізації вічних і нескінченних Божественних потенціалів, але вони особисто
не є ні безумовно вічними, ані нескінченними.
Х. Бог
Абсолютний
Вічна реальність Божественного
Абсолюту містить у собі багато аспектів, що не можуть бути повністю
пояснені кінцевому й обмеженому часом і простором розуму, тим не менш відомо,
що актуалізація Бога Абсолютного була
б наслідком об'єднання другої Трійці досвіду — Абсолютної Трійці. Таке
об'єднання явило б собою досвідну реалізацію абсолютної божественності,
об'єднання абсолютних значень на абсолютних рівнях; але ми не певні стосовно можливості
охоплення всіх абсолютних цінностей, оскільки нам ніколи не повідомляли, що
Обмежений Абсолют є еквівалентом Нескінченного. Надграничні призначення
інтегровані в абсолютні значення і нескінченну духовність, тож ми не можемо
встановити абсолютні цінності, допоки ці обидві реальності залишаються
недосягнуті.
Усвідомлення і досягнення Бога Абсолютного — мета
всіх надабсонітних істот, однак могутнісний й особистісний потенціал
Божественного Абсолюту виходить за межі нашого усвідомлення, отже ми не наважуємося
обговорювати ці реальності, настільки віддалені від досвідної актуалізації.
XI. Три
Абсолюти
Коли об'єднаний намір Отця Всього Сущого і Вічного
Сина, функціонуючи через і в Богові Дії, втілився у створенні божественного і
центрального всесвіту, Отець послідував за вираженням своєї думки в слові свого
Сина і в дії їх Спільного Виконавця, відокремивши свою присутність в Хавоні від
потенціалів нескінченності. І ці нерозкриті потенціали нескінченності
залишаються просторово сховані у Необмеженому Абсолюті й божественно
замасковані у Божественному Абсолюті, тоді як вони удвох перетворюються на одне
ціле в функціонуванні Всесвітнього Абсолюту — нерозкритій нескінченній
єдності Райського Отця.
Зі збагаченням усієї реальності, яке зумовлено накопиченням
досвіду, й через зв'язок досвідного з екзистенційним, який здійснює Всесвітній
Абсолют, в реальності відбувається неперервний процес прогресивного одкровення
й реалізації потенціалу космічної і духовної сили. Внаслідок врівноважувальної
присутності Всесвітнього Абсолюту Перше Джерело і Центр здійснює розширення
своєї досвідної могутності, вдовольняється ототожненням зі своїми
еволюціонуючими створіннями і досягає поширення досвідного Божествa на рівнях
Верховенства, Граничності і Абсолютності.
У випадках, коли неможливо повністю розрізнити
Божественний Абсолют і Необмежений Абсолют, їх ймовірно сполучена функція або
узгоджена присутність приписується дії Всесвітнього Абсолюту.
1. Божественний
Абсолют розглядається нами як всемогутній активатор, у той час, як
Необмежений Абсолют бачиться нам над-ефективним механізатором верховно
об'єднаного і гранично узгодженого всесвіту всесвітів, і навіть всесвітів поза
всесвітами, що вже створені, створюються та ще будуть створеними.
Божественний Абсолют не може, або, принаймні, не
реагує на жодну ситуацію, що трапляється у всесвіті, субабсолютним чином. Кожна
реакція цього Абсолюту на будь-яку конкретну ситуацію постає благом для всього
творіння речей та істот, не лише в їхньому нинішньому стані існування, але також
в перспективі нескінченних можливостей усієї майбутньої вічності.
Божественний Абсолют — це той потенціал, який був
виділений із тотальної, нескінченної реальності безпосереднім вибором Отця
Всього Сущого, він є потенціалом, у межах якого відбувається вся інша
божественна діяльність — екзистенційна і досвідна. Це — Обмежений Абсолют на противагу Необмеженому Абсолюту; однак слід
зазначити, що Всесвітній Абсолют є нададитивним до них обох в охопленні всього
абсолютного потенціалу.
2. Необмежений
Абсолют є неособистісним, позабожественним і необожненим. Внаслідок цього
Необмежений Абсолют позбавлений особистості, божественності і всіх прерогатив
творця. Ні факт ані істина, ні досвід ані одкровення, ні філософія ані
абсонітність не здатні проникнути в природу і характер цього Абсолюту без
одночасного виникнення всесвітнього обмеження.
Нехай вам буде чітко
зрозуміло, що Необмежений Абсолют є позитивна
реальність, яка заповнює великий всесвіт і, вочевидь, розширюється з такою
ж самою просторовою присутністю далі назовні — в зони силових проявів і
доматеріальних еволюцій колосальних за своєю протяжністю просторових областей
поза межами семи надвсесвітів. Необмежений Абсолют — це не просто
негативізм філософської концепції, що ґрунтується на припущеннях метафізичної
софістики стосовно універсальності, домінування й верховенства необумовленого і
необмеженого. Необмежений Абсолют являє собою позитивний всесвітній надконтроль
у нескінченності; надконтроль, що ніскільки не обмежений у просторово-силовому
аспекті, однак, безсумнівно, зумовлений присутністю життя, розуму, духу та
особистості, й у подальшому обумовлений вольовими реакціями та цілеспрямованими
мандатами Райської Трійці.
Ми переконані, що Необмежений Абсолют не є тим
недиференційованим й усепроникним впливом, який можна порівняти з
пантеїстичними ідеями метафізиків, або з гіпотезою ефіру, що існувала колись в
науці. Необмежений Абсолют не обмежений силою і обумовлений Божеством,
однак ми не повністю убачаємо зв'язок цього Абсолюту з духовними реальностями
всесвітів.
3. Ми робимо логічний висновок, що виникнення Всесвітнього Абсолюту було неминучим
наслідком абсолютного добровільного вчинку Отця Всього Сущого, який розділив
всесвітні реальності на обожнені і необожнені, а цінності і значення — на
здатні бути особистісними й не здатні до персоналізації. Всесвітній Абсолют є
Божественним феноменом, орієнтованим на зняття напруги, виниклої в результаті
цієї добровільної дії, яка розділила всесвітню реальність; також він функціонує
у якості асоціативного координатора цієї загальної суми виниклих екзистенційних
потенціалів.
Напруга-присутність Всесвітнього Абсолюту означає
врегулювання відмінності, що існує між божественною реальністю і необожненою
реальністю; відмінності, властивої відділенню динаміки добровільної божественності
від статики необмеженої безконечності.
Завжди пам'ятайте: Потенційна безконечність є
абсолютною і невіддільною од вічності. Актуальна нескінченність в часі не може
бути ніякою іншою, крім як частковою, і мусить таким чином бути неабсолютною;
так само і нескінченність актуальної особистості не може бути абсолютною, окрім
як в необмеженому Божестві. І це є саме та відмінність потенціалу
нескінченностей Необмеженого Абсолюту і Божественного Абсолюту, яка увічнює
Всесвітній Абсолют, і таким чином робить космічно можливим існування
матеріальних всесвітів в просторі і духовно можливим — існування кінцевих
особистостей у часі.
Кінцеве може одночасно співіснувати в космосі з
Нескінченним тільки завдяки тому, що асоціативна присутність Всесвітнього
Абсолюту так досконало вирівнює напруженість між часом і вічністю, кінцевим і
нескінченним, потенціальною реальністю й актуальною реальністю, Раєм і
простором, людиною і Богом. Асоціативно Всесвітній Абсолют являє собою ототожнення
сфери прогресуючої еволюційної реальності,
що існує у часі і просторі й що існує у перевершуючих простір і час всесвітах
субнескінченного прояву Божества.
Всесвітній Абсолют — це потенціал
статично-динамічного Божества, здатний до функціональної реалізації на рівнях
як часу, так і вічності у якості кінцево-абсолютних цінностей і значень, а
також у формі можливостей досвідно-екзистенційного підходу до реальності. Цей
незбагненний аспект Божества може бути статичним, потенційним, а також асоціативним,
але він не є досвідно-творчим або еволюційним по відношенню до особистостей,
наділених розумом, які функціонують на даний час у головному всесвіті.
Абсолют. Незважаючи не те, що для смертного розуму два Абсолюти —
обмежений і необмежений — настільки очевидно різняться за своїми
функціями, фактично вони ідеально і божественно об'єднані у Всесвітньому
Абсолюті ним самим. Зрештою, в кінцевому рахунку й остаточному розумінні, всі
три є одним Абсолютом. На субнескінченних рівнях вони функціонально різні, але
в нескінченності вони є ОДНИМ ЄДИНИМ.
Ми ніколи не використовуємо термін Абсолют, як
заперечення чого-небудь або для спростування будь-чого. Так само ми не
розглядаємо Всесвітній Абсолют, як самовизначне, свого роду пантеїстичне й
безособистісне Божество. Абсолют, у всьому, що має відношення до всесвітньої
особистості, суворо обмежено Трійцею і підпорядковано домінуванню Божества.
XII. Трійці
Первинна, оригінальна і вічна Райська Трійця є
екзистенційна — існуюча безпосередньо; її виникнення було неминуче. Цю
Трійцю, що ніколи не мала початку, було невід'ємно пов'язано з фактом
розділення особистісного й безособистісного, диференціації, яка сталася в
результаті виявлення нічим не обмеженої волі Отця; одвічна Трійця стала
реальністю, коли його особиста воля узгодила ці дуальні реальності за допомогою
розуму. Трійці, що з'явилися після Хавони є емпіричними — виниклими —
й притаманними процесу творення двох субабсолютних і еволюційних рівнів енергетичного
й особистісного прояву в головному всесвіті.
Райська Трійця —
вічний Божественний союз Отця Всього Сущого, Вічного Сина і Нескінченного
Духа — екзистенційна в реальності, але всі її потенціали є досвідні. Саме
тому ця Трійця являє собою одну-єдину реальність Божества, що охоплює
нескінченність, і саме тому у всесвіті відбуваються феномени актуалізації Бога
Верховного, Бога Граничного і Бога Абсолютного.
Перша і друга Трійці досвіду — трійці, що
актуалізуються після виникнення Хавони — не можуть бути нескінченними
тому, що вони охоплюють похідні Божества —
Божества, еволюціонуючі через досвідну актуалізацію реальностей, створених
екзистенційною Райською Трійцею або реальностей, виниклих унаслідок її
існування. Нескінченність божественності постійно збагачується, якщо не
розширюється, завдяки кінцевості та абсонітності досвіду створіння і Творця.
Трійці — це істини взаємозв’язків і фактів
узгодженого проявлення Божества. Сфера функціонування Трійць охоплює
Божественні реальності, а Божественні реальності завжди прагнуть реалізації й
проявлення через персоналізацію. Таким чином Бог Верховний, Бог Граничний, і
навіть Бог Абсолютний представляють собою божественну неминучість. Ці три
досвідні Божества були потенціалами в екзистенційній Трійці, Райській Трійці,
проте їх виявлення у всесвіті у якості особистостей, наділених могутністю,
частково залежить від їх власного досвіду функціонування у всесвітах енергії й
особистості, а частково — від досвідних досягнень пост-Хавонських Творців
і Трійць.
Дві пост-Хавонські Трійці, Гранична й Абсолютна
досвідні Трійці, наразі проявлені лише частково; вони перебувають у процесі
всесвітньої реалізації. Ці Божественні об’єднання можуть бути зображені
наступним чином:
1. Еволюціонуюча в даний час Гранична Трійця
зрештою буде складатись з Верховної Істоти, Особистостей Верховних Творців і
абсонітних Зодчих Центрального Всесвіту, цих унікальних проектувальників
всесвіту, які не є ні творцями, ні створіннями. В кінці кінців Бог Граничний
неминуче персоналізується й увічниться в силі, енергії і владі як Божественний
наслідок об’єднання цієї досвідної Граничної Трійці на арені майже безмежного
головного всесвіту, який і досі продовжує своє розширення.
2. Абсолютна Трійця — друга досвідна
Трійця — нині знаходиться в процесі актуалізації й буде складатися з Бога
Верховного, Бога Граничного й нерозкритого Консуматора Всесвітньої Долі. Ця
Трійця функціонує як на особистісному, так і на понад-особистісному рівнях,
сфера її функціонування розширюється навіть до меж не-персонального; її
об’єднання завдяки своїй універсальності й всезагальності зможе наповнити
досвідом Абсолютне Божество.
У своїй завершеності Гранична Трійця досягає
емпіричного — досвідного — об'єднання, але ми дійсно вагаємось щодо
можливості настільки ж повного об’єднання Абсолютної Трійці. Однак наше
розуміння концепції вічної Райської Трійці незмінно нагадує нам, що
тринітизація Божества може досягти усього недосяжного іншим чином; отже, виходячи
з цього, ми у змозі постулювати прийдешнє виникнення Вищого-Граничного й
можливу тринітизацію-фактуалізацію Бога Абсолютного.
Філософи всесвітів постулюють Трійцю Трійць,
екзистенційно-емпіричну Нескінченну Трійцю, але вони не в змозі уявити собі її
персоналізацію; можливо її особистість буде еквівалентна особистості Отця
Всього Сущого на концептуальному рівні Я Є. Однак безвідносно до усього цього,
первісна й оригінальна Райська Трійця є нескінченною тільки потенційно,
оскільки дійсно й актуально нескінченним є лише Отець Всього Сущого.
Примітка
У формулюванні подальших представлень, що будуть мати
відношення до зображення характеру Отця Всього Сущого й природи його Райських
партнерів, так само як і у наших спробах навести опис вічного центрального всесвіту
й семи надвсесвітів, що обертаються навколо нього, ми незмінно будемо
дотримуватись мандату управителів надвсесвіту, який призначає нам у всіх наших
намаганнях розкривати істину й координувати суттєві знання, надаючи перевагу
вищим існуючим людським концепціям, властивим відповідній темі, що повинна бути
висвітлена. Ми маємо право звертатися до чистого одкровення тільки у випадку,
коли суть зображуваного не мала адекватного попереднього вираження у людському
розумі.
Послідовні планетарні одкровення божественної істини,
як частина нового і розширеного узгодження планетарного знання, незмінно
охоплюють найвищі існуючі в людському досвіді поняття про духовні цінності.
Відповідно, для подання цієї інформації про Бога та його всесвітніх партнерів
ми відібрали у якості основи таких документів більше тисячі людських понять, що
містять у собі найвищі й найбільш прогресивні планетарні знання про духовні
цінності і всесвітні значення. Там, де цих людських ідей, зібраних серед
смертних минулого й сьогодення, які пізнали Бога, недостатньо для адекватного
зображення істини в тому вигляді, як нам було призначено її розкрити, ми будемо
без коливань доповнювати їх, використовуючи для цього наше власне вище знання
про реальність і божественність Райських Божеств, а також про місце їх
перебування — незрівнянний трансцендентальний всесвіт.
Ми повністю усвідомлюємо труднощі нашого завдання; ми
розуміємо неможливість повного пояснення й перекладу концептуальної мови
божественності і вічності мовою символів, яка оперує кінцевими поняттями
смертного розуму. Але ми також знаємо, що в людському розумі перебуває частка
Бога, а в душі людини живе Дух Істини; окрім того ми знаємо, що ці духовні сили
узгоджено діють, намагаючись допомогти людині осмислити реальність духовних
цінностей й осягнути філософію всесвітніх значень. Й навіть більш того —
ми достеменно обізнані, що ці духи Божественної Присутності здатні допомогти
людині в її духовному пізнанні усієї тієї істини, яка сприяє вдосконаленню
Бого-свідомості — незмінно прогресуючій реальності особистого релігійного
досвіду.
[Складено Божественним Радником Орвонтона, Головою
Корпусу Надвсесвітніх Особистостей, призначених описати на Урантії істину
стосовно Райських Божеств і всесвіту всесвітів.]