Я знайшов Книгу Урантії у 2005 році під час роботи у тренінговому центрі “Ера Водолея” в місті Київ. Це були часи інтенсивних змін в моєму житті. Я нещодавно закінчив університет і шукав цікаву і корисну для себе роботу. Тренінговий центр, де навчали медітації і практикам духовного розвитку став в ті часи моїм тимчасовим місцем роботи. В мої обов’язки входила допомога в органіхації тренінгів, можна сказати менеджмент проектів. Завдяки цій роботі я зробив для себе багато цікавих відкриттів, а також - нових друзів.
Одного дня після тренінгу я побачив обгортку Книги Урантії на підвіконні. Я запам'ятав її назву і у подальшому придбав цю книгу на найбільшому книжковому ринку Києва - Петрівці. З цього часу протягом двох років я постійно читав Книгу Урантії самотужки. Це був час насправді одкровенного розширення мого світосприйняття. Для себе тоді я прийняв рішення дочитати книгу до кінця, перш ніж розповідати про неї будь-кому. Я хотів впевнитись на всі 100% в тих знаннях, які несе Книга Урантіїї, дізнатися чи зможу я довіряти усьому, що написано в цій книзі.
Пройшов час, минуло декілька років і Книга Урантії стала частиною мого життя. Насправді в моєму житті відбулась деяка переоцінка світосприйняття, прийшло усвідомлення, що я - це людина, яка є частиною і громадянином “держави” під назвою Всесвіт. Визнання цього громадянства надає мені нові, незвичні сили терпляче жити це земне життя і з нетерпінням очікувати життя 3.0 — життя майбутнього, життя поза цим світом.
Знання - це сила; і Книга Урантії надала мені достатньо точні знання про моє майбутнє; знання настільки логічне, точне і незавуальоване, що воно з великим задоволенням і без заперечень добровільно приймається моїм внутрішнім єством. Картина Всесвіту, викладена в Книзі Урантії приймається мною, якщо я можу так сказати - моєю душею - без страху бути ошуканим, з повною довірою і усвідомленням. В контексті розмови про Книгу Урантії я завжди згадую притчу про Ейнштейна - ту, про найголовніше питання “Чи є всесвіт дружнім до людини чи ні?”. Ніби відповідаючи на це питання Книга Урантії беззаперечно стверджує дружність Всесвіту. Більш того — вона прояснює, чому саме він є дружнім, і чому люди схильні не помічати цього. Книга Урантії — це друг на все життя. Одного разу прийнявши її в своє життя, я завжди повертаюсь до неї за новим натхненням, осянням, усвідомленням.
Спостерігаючи за моїм щоденним життям ви навряд чи помітете щось незвичне, повязане з тим, що я є шанувальникоим Книги Урантії. Як і до знайомства з нею, так і після, я досі не почав виконувати якийсь особливий рітуал, наприклад перебирати бусіни в мішечку, я не молюсь в один і той самий час, повернувшись на південь, я їм звичайну поживну їжу, роблю інші звичайні життєві справи. Однак після знайомства з Книгою Урантії я ще більше ніж до цього впевнений в тому, що Бог дивиться у серце людини, а не на те, які ритуали і як ми виконували в житті. Навіть двадцять років потому у мене досі не з'явилась ніяка особлива супер сила, я не в змозі бачити чакри, ангелів, чи чути якісь особливі неземні голоси. Ні, після знайомства з Книгою Урантії я залишаюсь такою самою людиною, як і був. Але є і відмінність — це вища довіра до Всесвіту, відсутність страху перед смертю, радість в очікуванні хай і набагато більш визначеного, але все одно невідомого майбутнього. Цю дивну радість можна порівняти із очікуванням свята в дитинстві. Згадайте, як ви чекали чарівний Новий Рік, коли були малими. Це саме відчуття я відчуваю, коли згадую про той самий момент у майбутньому, коли я вперше відкрию очі в іншому світі, так детально описаному в Книзі Урантії. Це дивне відчуття я можу порівняти з відчуттям, яке виникає у мене рано вранці в влітку, у Неділю, в моєму рідному й мирному місті, коли всі люди іще сплять або тільки прокидаються, вулиці тихі, спокійні і порожні, а місто заповняє тепло і ранішнє сонце.
Я зробив свій вибір - замість жити в очікуванні неминучого і невідомого, лякаючого і темного ніщо (яким людям часто видається очікування смерті), я обираю жити в очікуванні свята, що невпинно наближається з кожним новим днем. Це парадоксально, але це працює. Для мене знання Книги Урантії - це і є джерело тої духовної сили, що долає страх смерті. Таке життя зовсім не означає, що я повинен скоротити собі вік, щоб скоріше підти. Ні. Книга Урантії навчила мене розумінню надзвичайної важливості і цінності нашого земного життя. Проживання і долання перепон в цьому світі - унікальний і важливий досвід, що не повториться вже ніколи під час усього нашого натхненного сходження у Всесвіті.
Стосовно війни і страждань. Автори Книги Урантії дивляться на справи людей ніби зі сторони. І це не дивно. Згадайте “Важко бути Богом” - так воно і є. Зі сторони все видно трохи інакше. Книга Урантії каже, що навіть війни іноді бувають корисні, бо після воїн наступає період відновлення і переосмислення. Свідомі люди роблять правильні висновки і намагаються покращити цей світ, створити механізми забезпечення колективної безпеки для того, щоб більше ніколи. Книга Урантії вчить, що колись настане час - і війна буде поза законом. Книга Урантії вчить нас, що всі ми - браття і сестри в дусі і перед Богом. А ще автори Книги Урантії погоджуються, що людина має право захищати себе, своє життя, свій дім, власність, свою державу. Автори Книги Урантії відносяться з розумінням до справ людей, і завжди визнають наше право самим визначати своє майбутнє. Вони стверджують, що щиро кажучи, в світі є тільки дві суверенні речі — це особиста воля людини і суверенна воля людства, як єдиного цілого. Книга Урантії стверджує, що війни не припиняться на Землі до тих пір, поки держави світу утримують свою суверенність не підкорюючись суверенній волі всього людства. Справедливе спільне керування досі залишається недосяжною мрією, але це неодмінно колись стане реальністю на Землі, а до тих пір, нажаль, конфлікти — в тому числі і збройні — можуть періодично тривати.
Чи ймовірно, що наразі черга моєї держави - України - стати розмінною монетою на шляху людства до більшої цивілізованості? Наскільки ймовірно, що ядерний шантаж в обмін на незалежність однієї країни може взяти гору в цивілізованому світі сьогодні? І хоча світ невпинно рухається до все більшої інтеграції, і одного часу кордони між державами стануть умовними, чи варто йти до цієї мети трупами захисників своїх домівок? І хоча Книга Урантії не є живою істиною (живою істиною може бути лише живе життя), вона, як і всяка інша мудра книга, вчить відрізняти правду від брехні, добрі вчинки від злих. Саме тому я впевнений на всі 100%, що жодна з високих цілей не варта того, щоб до неї йти шляхом насилля і примусу, брехні, шантажу чи приниження. Усвідомлюючи загрозу моїй державі, моїй родині, моєму майбутньому, як людина я обираю боротьбу і захист. Я не маю військового звання і ніколи в своєму житті не планував скористатися зброєю, однак готовий до захисту всього того, що є найкращого в країні. І хай це найкраще ще досі не достатньо втілено на моїй батьківщині, я не бажаю їй повернення в обійми тотолітарного режиму. Книга Урантії вчить нас, що війна як фізичний спосіб вирішення конфлікту користується дурною славою всюди в цивілізованому всесвіті. Справжні і тривалі перемоги досягаються лише духовною силою. Але перед загрорзою фізичного знищення будь-яка людина, знайома вона з Книгою Урантії, чи ні, буде вимушена захищатися.
В особистому житті Книга Урантії навчила мене терпінню. Моя дружина лояльна до неї, але не цінує її дуже високо, чим іноді засмучує мене, але я до цього звик і приймаю це з розумінням. Мої батьки теж, нажаль, не звертають на неї особливого значення, а батько навіть є її завзятим противником, вмотивованим острахом тоталітарного сектанства. Більше двадцяти років я знайомий з Книгою Урантії і досі не вступив у сєкту і не створив свою власну. На щастя (а може і нажаль? :))) Час все розставить по своїм місцям. Навіть скептики і атеєсти (а людина, що вірує в атеїзм теж є людиною віри) одного дня відкривають свої очі в обітньому світі, щоб продовжити своє життя наново.
Книга Урантії навчила мене вірити в те, що шлях сходження у всесвіті є відкритим для будь-якої людини, що вірить. Чому віра так важлива? Бо віра — це довіра, це єдина можлива відповідь людини на пропозицію приєднатися до приязного, свідомо і розумно керованого Всесвіту. Тільки прийнявшу цю пропозицію ми можемо “відкрити очі наново” в іншому світі. Так є тому, що навіть Бог не може примусити людину зробити будь-який вибір. Якщо можна щось назвати святим в кожній людині — то це свята особиста воля, незалежність якої не порушує навіть Творець. Навіть людина, що в цьому світі заперечує Книгу Урантії із якихось своїх причин, але має добре і віруюче серце - неодмінно збережеться. Божественне милосердя доступне навіть для грішників і вбивць - як би це не було важко прийняти їх жертвам і тим, хто таких людей реально засуджує (що звичайно не означає відсутності покарання за злочин). Якщо грішна людина у змозі прийняти милосердя, усвідомити свої вчинки і розкаятись в них - шлях у вічність є відкритим і для неї. Тому, наприклад, я ніколи не переконую людину в істиності Книги Урантії, якщо бачу її віру. Віра врятує, а з'ясувати деталі щодо облаштування Всесвіту людина зможе самостійно, якщо не вцьому, то в іншому світі (саме таким і є призначення обітніх світів, куди людина потрапляє одразу після фізичної смерті в цьому світі).
І ще одій речі навчила мене Книга Урантії, точніше мабіть, не навчила, а закцентувала мою увагу на ній. Це є уважність до внутрішнього голосу Наставника Мислення — тієї частки Бога, що перебуває у кожній людині і веде нас цим складним земним життям. Для мене дуже важливо дослуховуватись до тихого голосу Наставника. Бог ніколи не примушує - він тільки веде. І в нашій волі слухатись чи не слухатись його тихого але певного голосу. Не бачу для себе причин цього не робити. Оскільки Бог має нескінченно розвинений і досконалий розум, якщо він є істино люблячою і направду особистою істотою, то чи не може порадити нам щось досить гарне? Дати якусь справді вартісну пораду? І навпаки — навряд чи він підкаже нам щось погане. І чи не будуть його поради найкращим варіантом поведінки в якийсь ситуації? Я вважаю це за бонус, безкоштовний козир, доступний кожному із нас в будь-який момент нашого життя. Важливо вміти слухати цей тихий і щирий голос. Хіба не мріяли ви мати супер-друга, що дасть вам толкову пораду в будь-якій життєвій ситуації? І хоч я не мріяв, але він у мене є. Скажу чесно — е завжди я його чую, але є в житті моменти, коли його чутно вельми ясно.
Часто я відчуваю цей голос як нестримне бажання зробити так, а не інакше. Я відчуваю його, як потяг, і як приємне внутрішнє відчуття правильності дії. Одним із результатів такого поштовху для мене стало розповсюдження Книги Урантії в Україні. Це є добровільним обов'язком, який я взяв на себе сам і багато років займаюсь цим на волонтерських засадах. Разом із декількома друзями, що теж цінують Книгу Урантію так само, як і я, ми домовились розповсюджувати книгу в Україні в якості некомерційного проекту. І вже багато років бажаючі звертаються до нас і отримують книги новою поштою. Я тішусь з того, що в українців є така можливість. Сподіваюсь, що з часом ми нарешті завершимо переклад Книги Урантії на українську мову і знайдемо ще кращий варіант її розповсюдження. Але наразі інуючий варіант працює теж досить ефективно.
Моїм синам я не нав'язую Книгу Урантії. Я вважаю, що наразі їм достатньо просто знати, що це є, і бачити те, що ця книга дуже важлива для мене. Я вважаю, що починати знайомитися з Книгою Урантії варто вже маючи деякий банк знань про цей світ, маючи деякий власний світогляд. Тоді Книга Урантії зможе доповнити цей світогляд і огранити його, як ограняють брільянт. Усому свій час. Не варто годувати дітей їжею для дорослої людини. Любов до дітей повинна стати гарантією того, що вони в подальшому будуть налаштовані прихильно до тих цінностей, що виражає в своєму житті батько і мати. Варто хочаб до цього прагнути і йти. Але остаточний вибір кожна людина робить лише сама.
Я мрію, що настане час, коли люди, що знаються у тому числі і на Книзі Урантії будуть керувати нашою державою. Це буде дійсно захоплюючим часом - мені видається, що люди, натхненні цінностями, що їх транслює Книга Урантії, могли б стати тими справжніми рушіями обєднання, які могли б підняти служіння суспільству на державній службі на новий рівень. Адже служити іншим - це вищий рівень довіри і вища честь для свідомої і щирої людини. А державна служба має на меті саме служіння людині і громаді.
А ще для мене Книга Урантії - це люди. Це ті люди, які так само, як і я - цілком від мене незалежно - обрали Книгу Урантії для себе, довірились своєму внутрішньому поштовху і прийняли її, в більшому чи меншому ступені взявши на себе обов'язки громадян Всесвіту вже тут, на Землі (на Урантії), в цьому земному житті. Це досить ризиково - взяти на себе обов'язки громадянина Всесвіту, по мірі своїх сил постійно намагаючись осмислити цей статус; ступивши на шлях зростання тривалістю в Вічність, бачачи тільки початок цього шляху. Я особисто знайомий з багатьма такими людьми. Багато із них може розповісти нетривіальну історію свого першого знайомства з Книгою Урантії. Знайомлячись з людьми, що обрали Кнгу Урантії, перебуваючи разом із ними, спілкуючись з ними через Інтернет, я завжди відчуваю себе частиною дружньої родини. Я відчуваю тепло, увагу і довіру. Мені видається, що людина, яка свідомо обрала цю книгу вже знаходиться на стадії, коли її власні життєві цінності співпадають з цінностями, що їх несе в собі Книга Урантії. В першу чергу ці цінності - істина, краса і доброчинність. І хоча іноді деякі особливі людські світоглядні переконання можуть розділяти нас, навіть в таких випадках я відчуваю внутрішню духовну близкість і згоду, яку породжує спільне прийняття і спільне розуміння світу. Розуміння світу, як великого населеного простору, де люди і багато інших розумних створінь живуть, навчаються, вдосконалюються, подорожують, відпочивають, працюють, спілкуються, пізнаючи один одного, з довірою і турботою рухаючись до Центру Всесвітів із одного світу в інший, і так далі назустріч досконалості і омріяній зустрічі з Творцем багато-багато років і світових літ потому.
Я бажаю тим людям, які ще не відкрили для себе цей шлях — шлях сходження у Всесвіті — скоріше дізнатися про нього якомога більше. Допитливим душам буде дуже корисно прочитати про це в Книзі Урантії. А тим, хто вже має віру - отримати ще одне підтвердження в існуванні розумного і дружнього до людини Всесвіту. В Книзі Урантії план сходження — це ідея існування продуманої процедури зростання, вдосконалення. Це схоже на нескінченний університет, де навчання ідеально збалансоване з практичним застосуванням набутих навичок. Де відпочинок і праця гармонійно поєднані. Де навчальна програма ідеально відповідає можливостям до засвоєння знань. Де предмети обирає студент, керуючись своєю внутрішньою мотивацією і розумним порадом турботливих менторів. Якщо Творець є досконалим і люблячим, чому б йому не створити досконалий навчальний заклад для студентів з матеріальних світів? Я люблю вчитися. Чекаю з нетерпінням нагоди потрапити до найкращого університету у Всесвіті. Вважаю, що цю перспективу неможливо не полюбити, цей план сходження неможливо не прийняти. Природньо, що для мене важливо поділитися найкращим - цим розумінням - з іншими людьми. І я з задоволенням і роблю це при нагоді, коли зустрічаю людину, яка буде не проти послухати мене.
Книга Урантії надихає мене на життя. Дозвольте назвати це “спокійна і незмінна жага до життя”. Звичайно, що бувають різні періоди. Іноді мої власні очікування від сьогодення не справджуються. В таких випадках у мене, як і в інших людей, буває депресія, а ще іноді я теж втомлююсь. Але ця незмінна жага до життя ніколи не дає мені сприймати занадто серйозно втому, депресію і інші негативні почуття. Я просто не можу собі уявити, що такі неприємності, як біль, втрата, хвороба і навіть зрада - найтяжча з всіх втрат — будь-що - може змінити чи якось вплинути на моє розуміння і на мою довіру до дружнього Всесвіту. Саме це розуміння і ця довіра і є джерелом незмінного оптимізму, жаги до життя. Я розумію, я відчуваю, я знаю — ніщо в цілому світі не може розділити мене і цей кращий із світів, яким і в якому я живу. Ніщо у світі не здатне розєднати нас із Богом і його любов’ю.